joomlan.ru | joomzi.com
Законодавча база сприяння громад. суспільсву
Постанова КМУ №1049 PDF Друк e-mail
Взаємодія з громадянським суспільством - Законодавча база сприяння громад. суспільсву
Написав Ільчук Леонід   
Вівторок, 12 лютого 2013, 06:26



КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 12 жовтня 2011 р. N 1049
Київ

Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених громадськими організаціями та творчими спілками, для виконання (реалізації)
яких надається фінансова підтримка
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1373 ( 1373-2011-п ) від 05.12.2011 }

З метою  здійснення  фінансової  підтримки програм (проектів, заходів),  розроблених  громадськими  організаціями  та   творчими спілками, Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити   Порядок   проведення  конкурсу  з  визначення програм    (проектів,    заходів),    розроблених     громадськими організаціями  та  творчими  спілками,  для виконання (реалізації)
яких надається фінансова підтримка (далі - Порядок), що додається.

2. Міністерствам,  іншим  центральним  та  місцевим   органам виконавчої влади: подати у  двомісячний  строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з Порядком; привести власні нормативно-правові  акти  у  відповідність  з Порядком.

3. Рекомендувати     органам     місцевого     самоврядування застосовувати  Порядок  під  час  визначення  програм   (проектів, заходів),   розроблених  громадськими  організаціями  та  творчими спілками,  для виконання  (реалізації)  яких  надається  фінансова підтримка за рахунок коштів місцевих бюджетів.

4. Визнати такими,  що втратили чинність,  постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України                              М.АЗАРОВ

Інд. 17


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 жовтня 2011 р. N 1049

ПОРЯДОК проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених громадськими організаціями та творчими спілками, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка
1. Цей Порядок установлює процедуру організації та проведення конкурсу  з  визначення програм (проектів,  заходів),  розроблених громадськими організаціями та  творчими  спілками,  для  виконання (реалізації)  яких  надається фінансова підтримка (далі - програми (проекти, заходи) за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів (далі - бюджетні кошти), та моніторингу їх виконання (реалізації). Дія цього  Порядку  не  поширюється  на  передбачені законами України випадки надання фінансової підтримки за рахунок  бюджетних коштів    всеукраїнським    фізкультурно-спортивним   товариствам, громадським  організаціям  фізкультурно-спортивної  спрямованості, для  виконання програм і здійснення заходів аерокосмічного профілю серед дітей та  молоді,  всеукраїнським  громадським  організаціям інвалідів  і  ветеранів  та  їх  спілкам, підтримки підприємств та організацій невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, а також підприємств та  об'єднань зазначених товариств, які спрямовують бюджетні кошти на    утримання    власних    соціально-культурних    підрозділів, національним творчим спілкам та їх регіональним осередкам. { Абзац другий  пункту  1  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 1373 ( 1373-2011-п ) від 05.12.2011 }2. Терміни,  що використовуються в цьому Порядку,  мають таке значення: захід -  сукупність дій,  необхідна для виконання громадською організацією,  творчою  спілкою  конкретного  завдання  у   рамкахпрограми або проекту чи окремо протягом визначеного періоду часу; конкурсна документація    -    комплект    документів,    які розробляються  організатором  конкурсу   і   містять   вимоги   допідготовки    громадськими    організаціями,   творчими   спілками конкурсних пропозицій; конкурсна пропозиція -  комплект  документів,  які  готуються учасником конкурсу та подаються організаторові конкурсу; організатор конкурсу   -   центральний   або  місцевий  орган виконавчої влади, що є розпорядником бюджетних коштів; програма - комплекс  завдань  та  заходів,  що  розроблені  і здійснюються  громадською  організацією,  творчою  спілкою з метою розв'язання найважливіших проблем розвитку держави та  суспільства і розраховані на довгостроковий період; проект -  комплекс  заходів,  що  розроблені  і  здійснюються громадською  організацією,  творчою  спілкою  і  спрямовуються  на досягнення  певної  мети  протягом  визначеного  періоду  часу (як правило, не більше одного року); учасник конкурсу - громадська організація, творча спілка.

3. Оголошення про проведення конкурсу  з  визначення  програм (проектів,  заходів),  розроблених  громадськими  організаціями та творчими  спілками,  для  виконання  (реалізації)  яких  надається фінансова  підтримка  (далі  -  конкурс),  та вимоги до конкурсної пропозиції оприлюднюються організатором конкурсу  за  30  днів  до закінчення  приймання  документів на власному офіційному веб-сайті та в інший прийнятний спосіб.  У  разі  коли  фінансова  підтримка програм   (проектів,   заходів)  здійснюється  за  рахунок  коштів державного бюджету,  організатор конкурсу  надсилає  у  зазначений строк  відповідну  інформацію  Секретаріатові  Кабінету  Міністрів України  для  розміщення  на  урядовому  веб-сайті   "Громадянське суспільство і влада". Конкурс проводиться  після  прийняття  державного (місцевого)
бюджету на відповідний бюджетний період.

4. У конкурсній документації зазначаються: цілі та    пріоритетні     завдання,     які     відповідають загальнодержавним  та/або  регіональним  програмам і на реалізацію яких  повинні  спрямовуватися  програми  (проекти,   заходи),   що подаються для участі у конкурсі; перелік видів   діяльності,   що   можуть   бути   підтримані організатором конкурсу, їх цільова аудиторія; граничний обсяг  фінансування  за  рахунок  бюджетних  коштів програм (проектів, заходів); вимоги до конкурсної пропозиції; адреса, за якою приймаються конкурсні пропозиції; умови та строки подання конкурсних пропозицій; строки проведення конкурсу.Конкурсна документація  також  повинна  містити  зразки  форм документів, затверджених організатором конкурсу.

5. Конкурсні  пропозиції   можуть   подаватися   громадськими організаціями,   творчими  спілками,  які  є  юридичними  особами, зареєстрованими в установленому порядку не пізніше ніж за два роки до оголошення конкурсу. У разі   коли   фінансова  підтримка  для  виконання  програм (реалізації проектів,  заходів)  здійснюється  за  рахунок  коштів державного   бюджету,   конкурсну   пропозицію   можуть   подавати громадські організації та творчі спілки,  які мають всеукраїнський статус. Громадська організація,   творча   спілка  може  подавати  на конкурс кілька конкурсних пропозицій.

6. Конкурсні пропозиції подаються організаторові  конкурсу  у друкованій та електронній формі за адресою та у строк, визначені в оголошенні про проведення конкурсу. Організатор конкурсу видає  учасникові  конкурсу  довідку  із зазначенням дати надходження конкурсної пропозиції. Подана конкурсна   пропозиція   не   повертається  учасникові
конкурсу.

7. Конкурсна пропозиція містить: заяву про  участь  у  конкурсі,  складену   за   формою,   що затверджена  організатором  конкурсу,  із зазначенням найменування громадської  організації,  творчої  спілки   та   назви   програми (проекту,  заходу)  за  підписом керівника або уповноваженої особи громадської організації, творчої спілки, скріпленим її печаткою (у разі наявності); виписку з   ЄДРПОУ,  копію  статуту  (положення)  громадської організації, творчої спілки, завірені в установленому порядку; копію рішення  органу   державної   податкової   служби   про включення  громадської  організації,  творчої  спілки  до  Реєстру неприбуткових установ та організацій; копію податкового  звіту  громадської  організації,   творчої спілки за попередні два роки; опис та  кошторис  витрат,  необхідних для виконання програми (реалізації  проекту,   заходу),   за   формою,   що   затверджена організатором  конкурсу.  Опис програми (проекту,  заходу) повинен містити мету і завдання,  план виконання із зазначенням строків тавідповідальних  виконавців на кожному етапі,  очікувані результати та   конкретні   результативні   показники   виконання    програми (реалізації  проекту,  заходу),  інформацію про цільову аудиторію, залучені до виконання програми (реалізації проекту,  заходу)  інші громадські   організації,   творчі  спілки,  способи  інформування громадськості про  хід  виконання  програми  (реалізації  проекту, заходу), детальний розрахунок витрат та джерела фінансування; листи-підтвердження від    інших   громадських   організацій, творчих  спілок,  залучених  до  виконання  програми   (реалізації проекту, заходу); інформацію про  діяльність  громадської організації,  творчої спілки, зокрема про досвід виконання програм (реалізації проектів, заходів)  протягом останніх двох років за рахунок бюджетних коштів та інших джерел  фінансування,  джерела  фінансування  громадської організації,  творчої  спілки,  її  матеріально-технічну  базу  та кадрове забезпечення. Конкурсна пропозиція складається державною мовою. Відповідальність за достовірність інформації,  що міститься уконкурсній пропозиції, покладається на учасника конкурсу.

8. Громадські  організації,  творчі спілки не допускаються до участі в конкурсі у разі, коли: документи, що  входять  до  складу   конкурсної   пропозиції, містять недостовірну інформацію про громадську організацію, творчу спілку; громадська організація,  творча спілка не відповідає  вимогам пункту 5 цього Порядку; громадська організація,  творча спілка відмовилася від участі у конкурсі шляхом надсилання організаторові офіційного листа; громадська організація,  творча  спілка  перебуває  у  стадії припинення; конкурсну пропозицію  подано  після  закінчення встановленого строку,  не в повному обсязі або з порушенням вимог пункту 7 цього Порядку; програма (проект,  захід), зазначені у конкурсній пропозиції, не    відповідають    загальнодержавному    та/або    відповідному адміністративно-територіальному рівню виконання (реалізації); передбачена конкурсною  пропозицією  діяльність спрямовується на підтримку політичних партій; установлено факт порушення громадською організацією,  творчою спілкою  вимог  бюджетного законодавства у попередньому бюджетному періоді.

9. Для   розгляду   конкурсних   пропозицій   та   проведення моніторингу   виконання  програм  (реалізації  проектів,  заходів) організатор конкурсу утворює конкурсну комісію у складі не менш як семи осіб та затверджує її персональний склад.  Головою конкурсної комісії призначається представник організатора конкурсу. Конкурсна комісія затверджує на першому  засіданні  регламент своєї роботи.

10. До  складу  конкурсної  комісії  включаються представники організатора   конкурсу,   голова   (уповноважений    представник) громадської ради, утвореної при організаторові конкурсу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3  листопада  2010  р. N 996  (  996-2010-п )  "Про  забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації  державної  політики"  (Офіційний  вісник України,  2010  р.,  N  84,  ст.  2945),  представники громадських організацій, творчих спілок, наукових установ і фахівці відповідно до тематики конкурсу. Чисельність представників  організатора  конкурсу  не повинна перевищувати половини  від  кількості  членів  конкурсної  комісії (далі - члени комісії). Члени комісії  виконують  свої  повноваження  на  громадських засадах. Не може бути членом комісії особа,  що є  керівником,  членомкерівних органів або працівником громадської організації,  творчої спілки, яка подала конкурсну пропозицію для участі в конкурсі. Члени комісії зобов'язані не  допускати  конфлікту  інтересів під час розгляду конкурсних пропозицій. Перед початком  розгляду  конкурсних  пропозицій член комісії зобов'язаний  повідомити  про  наявність  конфлікту  інтересів  та надати   пояснення   щодо   обставин,   які   можуть  перешкоджати об'єктивному виконанню ним обов'язків. Член комісії, у якого виявлено конфлікт інтересів, виводиться з її складу. Якщо конфлікт  інтересів  виявлено  після  ухвалення комісією рішення  про  визначення   переможців,   таке   рішення   підлягає перегляду.

11. Засідання  конкурсної комісії проводяться у міру потреби, про що повідомляється учасникам засідання не пізніше ніж за  п'ять днів до його початку. Засідання конкурсної комісії вважається правоможним,  якщо на ньому присутні не менше двох третин складу конкурсної комісії.

12. Рішення конкурсної комісії приймається більшістю  голосів членів   комісії,   присутніх   на   засіданні,   та  оформляється протоколом. За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсної комісії. Протоколи засідань конкурсної комісії підписуються присутніми на їїзасіданні членами.

13. Рішення конкурсної комісії доводиться до відома учасників конкурсу та розміщується у триденний строк на офіційному веб-сайті організатора конкурсу. Учасникові конкурсу на його вимогу  може  бути  видана  копія протоколу засідання конкурсної комісії.

14. Конкурс   проводиться  у  два  етапи.  На  першому  етапі конкурсна  комісія  розглядає   конкурсні   пропозиції   щодо   їх відповідності вимогам пунктів 5, 7 і 8 цього Порядку. Конкурсна комісія  у  разі  потреби може прийняти рішення про проведення  перевірки  достовірності   інформації,   наведеної   в конкурсній    пропозиції.   Перевірка   проводиться   у   порядку ( z0824-12 ), визначеному організатором конкурсу. За результатами розгляду конкурсних пропозицій  та  перевірки достовірності   інформації,  наведеної  в  конкурсній  пропозиції, конкурсна комісія визначає конкурсні пропозиції,  які допускаютьсядля участі у другому етапі конкурсу. У разі коли громадська організація, творча спілка не виконала програми (не реалізувала  проекту,  заходу),  для  виконання  яких надавалася   фінансова  підтримка,  за  два  попередніх  бюджетних періоди,  про що було прийняте рішення  відповідно  до  пункту  22 цього  Порядку,  питання стосовно доцільності участі її конкурсної пропозиції  у  другому  етапі  конкурсу  озглядається  конкурсною комісією. Якщо до  участі  в  конкурсі  допущено  лише  одну  конкурсну пропозицію чи не допущено жодної,  конкурсна комісія може прийняти рішення  про  продовження  строку  подання  конкурсних пропозицій. Зазначений строк не повинен перевищувати  30  календарних  днів  з дати ухвалення такого рішення. На другому   етапі   конкурсу   конкурсна  комісія  проводить відкритий  захист  конкурсних  пропозицій,  на  який  запрошуються учасники конкурсу,  конкурсні пропозиції яких допущені до участі у другому етапі. Захист конкурсної пропозиції  здійснює  керівник  громадської організації,  творчої спілки,  яка є учасником конкурсу,  або його уповноважений представник. У разі  коли  учасник  конкурсу   письмово   відмовився   від відкритого   захисту   конкурсної  пропозиції,  конкурсна  комісія приймає рішення про припинення його подальшої участі  в  конкурсі, про що надсилає письмове повідомлення.

15. Конкурсна  комісія  оцінює конкурсні пропозиції за такими критеріями: відповідність зазначеним у конкурсній документації  цілям  та пріоритетним завданням; очікувана результативність програми (проекту, заходу); ефективність використання бюджетних коштів,  передбачених для фінансування програми (проекту, заходу); повнота охоплення цільової аудиторії; інноваційність; рівень кадрового  та   матеріально-технічного   забезпечення, необхідного  для виконання програми (реалізації проекту,  заходу), досвід діяльності у відповідній сфері; спроможність громадської    організації,    творчої    спілки продовжувати  виконання програми (реалізацію проекту,  заходу) або здійснювати подібні заходи після припинення фінансової підтримки. Члени конкурсної  комісії  індивідуально  оцінюють  конкурсні пропозиції  за  кожним  з  передбачених  цим Порядком критеріїв за шкалою  від  нуля  до  10  балів.  Результати  оцінки   конкурсних пропозицій додаються до протоколу засідання конкурсної комісії. Конкурсна комісія  на  засіданні підсумовує оцінки конкурсних пропозицій і приймає рішення про визначення переможців конкурсу  з урахуванням  передбаченого організатором конкурсу обсягу бюджетних коштів,  що  виділяються   для   виконання   відповідних   програм (реалізації проектів, заходів). У разі  набрання конкурсними пропозиціями однакової кількості балів  рішення  про  визначення  переможця  конкурсу   приймаєтьсячленами  комісії шляхом відкритого голосування.  Член комісії може висловити свою думку щодо прийнятого ним рішення. За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсної комісії.Пріоритетність фінансування   програм   (проектів,   заходів) визначається  згідно  з  кількістю  балів,  набраних   конкурсними пропозиціями за результатами оцінювання.

16. Рішення  конкурсної  комісії  про  визначення  переможців конкурсу доводиться у триденний строк з  дати  його  прийняття  до відома громадських організацій, творчих спілок, які брали участь у другому етапі конкурсу,  оприлюднюється  на  офіційному  веб-сайті організатора конкурсу та в інший прийнятний спосіб. У разі  надання  фінансової  підтримки  для виконання програм (реалізації  проектів,  заходів)  за  рахунок  коштів   державного бюджету   організатор   конкурсу   надсилає   у   триденний  строк Секретаріатові Кабінету Міністрів України інформацію про переможця конкурсу  для  розміщення  на  урядовому  веб-сайті  "Громадянське суспільство і влада".

17. Рішення конкурсної комісії може бути оскаржене у тижневий строк  організаторові  конкурсу,  а  у  разі  незгоди  з  рішенням організатора конкурсу - в установленому порядку.

18. Організатор  конкурсу  на  підставі  рішення   конкурсної комісії  про  визначення  переможців конкурсу приймає рішення щодо укладення договорів про виконання  програми  (реалізацію  проекту, заходу) (далі - договір). Договір повинен  містити  опис  та  план  виконання  програми (реалізації   проекту,   заходу)   із   зазначенням   строків   та відповідальних виконавців на кожному етапі; обов'язки організатора конкурсу  щодо  фінансування   програми   (проекту,   заходу)   із зазначенням  строків  такого  фінансування;  обов'язки громадської організації,  творчої  спілки   щодо   оприлюднення   та   поданняорганізаторові  конкурсу  інформації  про  час  і місце проведення заходів,  матеріалів,  підготовлених в рамках  виконання  програми (реалізації проекту, заходу), щоквартальних та підсумкових звітів; права,  обов'язки і відповідальність сторін  у  разі  дострокового припинення  виконання програми (реалізації проекту,  заходу) чи їх фінансування;  умови,  передбачені законодавством,  та умови  щодо яких досягнуто взаємної згоди. Договір повинен містити зобов'язання громадської організації, творчої спілки повернути бюджетні кошти у разі,  коли не  виконано програму (не реалізовано проект, захід). Громадська організація,  творча  спілка,  визнана  переможцем конкурсу,  бере  участь  у  співфінансуванні  програми   (проекту, заходу)  в  розмірі,  встановленому організатором конкурсу (але не менш як 25 відсотків необхідного обсягу фінансування). Внесок для виконання програми  (реалізації  проекту,  заходу) може  здійснюватися  переможцем конкурсу у вигляді матеріальних чи нематеріальних  ресурсів,  у  тому  числі   як   оплата   вартості приміщення, техніки, обладнання. У разі  коли  переможець  конкурсу письмово відмовляється від виконання програми (реалізації проекту, заходу), конкурсна комісія приймає  рішення  щодо  визнання  переможцем  конкурсу громадської організації,  творчої спілки,  конкурсна пропозиція  якої  набрала більшу  кількість  балів  серед  учасників  конкурсу,  які не були визнані переможцями.

19. Організатор  конкурсу  розміщує  на  власному  офіційному веб-сайті розроблені громадськими організаціями, творчими спілками плани заходів та іншу інформацію,  пов'язану з виконанням  програм
(реалізацією проектів, заходів).

20. Організатор   конкурсу  проводить  щокварталу  моніторинг виконання  програми  (реалізації  проекту,   заходу)   за   такими показниками: обсяг бюджетних  коштів,  витрачених  на  виконання  програми(реалізацію проекту, заходу); досягнення в  результаті   виконання   програми   (реалізації проекту,  заходу)  цілей  і завдань,  визначених для кожного етапу виконання (реалізації); відповідність результативних  показників  виконання  програми (реалізації    проекту,    заходу)   запланованим   результативним показникам; повнота охоплення  цільової  аудиторії  в  рамках   виконання програми (реалізації проекту, заходу); рівень заінтересованості  та  задоволеності  потреб  цільової аудиторії  в  результаті  діяльності,  що  провадиться  в   рамках виконання програми (реалізації проекту, заходу). Результати моніторингу     оприлюднюються    щокварталу    на офіційному веб-сайті організатора конкурсу.

21. Громадська організація,  творча спілка подає  у  місячний строк   після  виконання  програми  (реалізації  проекту,  заходу) організаторові конкурсу підсумковий звіт про виконання договору та обсяг   використаних   бюджетних   коштів  за  формою,  визначеною організатором конкурсу. Підсумковий звіт повинен містити  опис  та  перелік  завдань, виконаних  у  рамках  програми  (проекту,  заходу);  результативні показники виконання програми (реалізації проекту, заходу); причини невиконання  умов  договору  в повному обсязі або частково (у разі потреби);  оцінку рівня заінтересованості та задоволеності  потреб цільової   аудиторії,  на  яку  спрямовувалася  програма  (проект, захід).  Організатор конкурсу має  право  встановлювати  додаткові вимоги щодо змісту звіту.

22. Організатор   конкурсу   готує  у  місячний  строк  після надходження підсумкового звіту  громадської  організації,  творчої спілки  підсумковий висновок за результатами моніторингу виконання програми  (реалізації  проекту,  заходу),   у   якому   наводиться інформація про виконання показників,  зазначених у пункті 21 цього Порядку, та умов договору. рганізатор конкурсу  оприлюднює  підсумковий   висновок   зарезультатами  моніторингу  разом із підсумковим звітом громадської організації,  творчої спілки на власному офіційному  веб-сайті  та подає  їх конкурсній комісії.  У разі надання фінансової підтримки громадській організації,  творчій спілці  для  виконання  програми (реалізації проекту,  заходу) за рахунок коштів державного бюджету організатор конкурсу надсилає відповідні матеріали  Секретаріатові Кабінету  Міністрів  України для розміщення на урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада". Конкурсна комісія  на  підставі  підсумкового   висновку   за результатами   моніторингу   і   підсумкового   звіту  громадськоїорганізації,  творчої спілки може  прийняти  рішення  про  те,  що програму  (проект,  захід)  не  виконано  (не реалізовано),  яке у триденний   строк   оприлюднюється   на    офіційному    веб-сайті організатора конкурсу. Організатор конкурсу    на    основі   відповідного   рішення конкурсної комісії може прийняти рішення про повернення  бюджетних коштів,   яке   у   триденний   строк   надсилається   громадській організації, творчій спілці. Після надходження   рішення   організатора    конкурсу    про повернення бюджетних коштів громадська організація,  творча спілка повертає  у  тижневий  строк  на  рахунок  організатора  конкурсу, відкритий  у територіальному органі Казначейства,  бюджетні кошти, які перераховуються протягом двох  робочих  днів  до  відповідного бюджету.


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 жовтня 2011 р. N 1049

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність


1. Постанова  Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. N 1062  (  1062-2002-п )  "Про  затвердження  Порядку  проведення конкурсу   проектів  програм,  розроблених  молодіжними,  дитячими
громадськими організаціями та їх спілками, стосовно дітей, молоді, жінок та   сім'ї"  (Офіційний  вісник  України,  2002  р.,  N  31, ст. 1468).

2. Пункт 14 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених  постановою  Кабінету  Міністрів України від 17 листопада 2004 р.  N 1572 (  1572-2004-п )  (Офіційний  вісник України, 2004 р., N 46, ст. 3055).

3. Постанова  Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 р. N 444 ( 444-2009-п ) "Про  внесення  змін  до  постанови  Кабінету Міністрів  України від 25 липня 2002 р.  N 1062" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 33, ст. 1158).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. N 956   (   956-2008-п )  "Про  затвердження  Порядку  проведення конкурсного відбору проектів і програм інформування  громадськості з   питань   європейської   інтеграції,  розроблених  громадськими організаціями" (Офіційний  вісник  України,   2008   р.,   N   84, ст. 2826).

5. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 р.  N 778 ( 778-2011-п ) "Деякі питання надання молодіжним та дитячим громадським організаціям державної підтримки для виконання
загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей,  молоді, жінок та сім'ї" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 56, ст. 2241).

6. Пункт  11  змін,  що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету  Міністрів  України  від 25 грудня  2004  р.  N  1757  (  1757-2004-п )  (Офіційний вісник України, 2004 р., N 52, ст. 3451).

7. Пункт 15 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених  постановою  Кабінету  Міністрів України від 20 квітня 2005 р.  N 305 ( 305-2005-п ) (Офіційний вісник України, 2005 р., N 16, ст. 845).

 
Постанока КМУ № 559 PDF Друк e-mail
Взаємодія з громадянським суспільством - Законодавча база сприяння громад. суспільсву
Написав Ільчук Леонід   
Понеділок, 11 лютого 2013, 17:51

                               

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                   від 29 квітня 2004 р. N 559
                               Київ

               Про затвердження Правил організації  та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів  для надання соціальних послуг

         { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ   N 1149 ( 1149-2011-п ) від 09.11.2011 N   35 (   35-2012-п ) від 25.01.2012 }
 

     Відповідно   до  статті  13  Закону  України  "Про  соціальні послуги"     (     966-15     )    Кабінет    Міністрів    України  п о с т а н о в л я є: {  Вступна  частина  із  змінами, внесеними згідно з Постановою КМ  N 1149 ( 1149-2011-п ) від 09.11.2011 } 

1. Затвердити  Правила  організації та проведення конкурсу на залучення  бюджетних  коштів   для   надання   соціальних   послуг (додаються). 

2. Визначити  соціальні  послуги,  надання  яких здійснюється відповідно до  Закону  України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ), як специфічні. 

3. Міністерству праці та соціальної політики за погодженням з Міністерством у справах  сім'ї,  дітей  та  молоді,  Міністерством освіти  і  науки,  Міністерством  охорони здоров'я,  Міністерством фінансів розробити  та затвердити у місячний строк критерії оцінки конкурсних пропозицій про залучення бюджетних коштів  для  надання соціальних послуг. 
 
Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ 

    Інд. 26
 

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                  від 29 квітня 2004 р. N 559
 

                             ПРАВИЛА
                організації та проведення конкурсу
            на залучення бюджетних коштів для надання
                        соціальних послуг
 

1. Рішення про проведення  конкурсу  на  залучення  бюджетних коштів  для надання соціальних послуг (далі - конкурс) приймається
місцевими   органами   виконавчої   влади,   органами    місцевого самоврядування  після затвердження державного та місцевих бюджетів
на відповідний рік. 
2. У рішенні про проведення конкурсу зазначаються: дата проведення конкурсу (не раніше ніж через 30  календарних днів після прийняття рішення);  кінцева дата   подання   конкурсної   документації  -  пакета документів, що містить конкурсну пропозицію  (не  пізніше  ніж  за
45 календарних днів до дня проведення конкурсу); конкурсне завдання  та  перелік конкурсної документації,  яка обов'язково подається для участі у  конкурсі  (конкурсне  завдання повинно  містити  перелік послуг,  для фінансування яких оголошено конкурс,  та критерії визначення груп громадян, які матимуть право на одержання послуг); адреса, за якою подаються документи на конкурс; вимоги до учасника конкурсу; умови проведення  конкурсу,  критерії  та  порядок визначення переможців. 
Рішення про проведення конкурсу протягом трьох  робочих  днів після  його  прийняття  підлягає  оприлюдненню  у  засобах масової
інформації. 
3. У конкурсі можуть  брати  участь  підприємства,  установи, організації   (крім   державних   і   комунальних  спеціалізованих підприємств,  установ та закладів соціального  обслуговування)  та фізичні  особи,  які  мають  право  надавати  соціальні послуги на професійній основі  за  рахунок  бюджетних  коштів  відповідно  до визначеного  рішенням  про  проведення конкурсу переліку послуг та критеріїв  зарахування  громадян  до  груп,  які  мають  право  на отримання послуг (далі - претенденти).      За наявності лише одного претендента конкурс не проводиться. 
4. Для забезпечення підготовки і проведення конкурсу місцевий орган виконавчої влади,  орган  місцевого  самоврядування  утворює
конкурсну комісію у складі не менше ніж 9 осіб. Залежно від  того,  який орган прийняв рішення про проведення конкурсу,  до  складу  конкурсної  комісії  включаються  заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступник голови обласної, Київської   та   Севастопольської   міської,    районної держадміністрації,   заступник   міського   голови,   представники обласних  (міських,  районних)  управлінь  праці  та   соціального захисту  населення,  у  справах сім'ї,  дітей та молоді,  освіти і науки, охорони здоров'я та фінансового управління. 
До складу  конкурсної  комісії  можуть  входити  представники відповідних  громадських  об'єднань ветеранів та інвалідів,  інших громадських організацій за їх згодою. 
5. Перше засідання конкурсної комісії проводиться не  пізніше ніж  протягом  10  робочих днів після одержання членами конкурсної комісії повідомлень про  їх  участь  у  роботі  комісії,  наступні засідання - у визначені комісією строки. 
На першому  засіданні  конкурсна  комісія  обирає  з числа її членів секретаря комісії. 
Засідання комісії  вважається  правоможним,  якщо  на   ньому присутні  не  менш  як  дві  третини  її  членів.  Рішення комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. 

Рішення конкурсної  комісії оформляється у вигляді протоколу, який підписується всіма її членами, що брали участь у голосуванні.
У  разі  незгоди  члена  комісії  з  її рішенням він може письмово викласти свої пропозиції, які додаються до протоколу. 
Конкурсні пропозиції  оцінюються  з  урахуванням   критеріїв, затверджених  наказом  Мінсоцполітики.  { Абзац п'ятий пункту 5 із змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 35 ( 35-2012-п ) від 25.01.2012 } 
6. Конкурсна комісія:      затверджує форму   заяви   на  участь  у  конкурсі  та  зміст оголошення про його проведення; установлює бальну систему оцінки  за  виконання  претендентом конкурсного завдання; одержує та   реєструє   конкурсну   документацію  у  порядку, изначеному комісією;  визначає на  підставі   конкурсної   документації   учасників конкурсу; проводить конкурс; визначає переможців   конкурсу    та   подає   протокол   на затвердження  місцевому  органу  виконавчої   влади   або   органу місцевого самоврядування. 
7. Для  участі у конкурсі претендент подає конкурсній комісії конкурсну документацію, складену українською мовою, яка містить:  заяву про участь у конкурсі; копію документа, що засвідчує повноваження претендента;  копію паспорта керівника підприємства (установи, організації)
або фізичної особи, яка бере участь у конкурсі; {  Абзац  п'ятий  пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ N 1149 ( 1149-2011-п ) від 09.11.2011 }  довіреність на   ім'я   особи,  яка  представлятиме  інтереси претендента під час проведення конкурсу; нотаріально засвідчені   копії    засновницьких    документів претендента; копію останнього   квартального   податкового   звіту   (крім претендентів - фізичних осіб);  аудиторський висновок  про  фінансовий  стан  претендента  на перше  число  звітного місяця (для претендентів,  обсяг конкурсної пропозиції яких  становить  суму,  еквівалентну  10  тис.  євро  і більше); конкурсну пропозицію  із  зазначенням  видів  послуг  та груп громадян,  які матимуть право  на  одержання  послуг  (в  окремому запечатаному конверті). 
8. Конкурсна  документація,  яка  надійшла  після  оголошення кінцевої дати її надання, не розглядається. 
9. Секретар    конкурсної    комісії    реєструє    конкурсну документацію  та  видає  претенденту довідку із зазначенням дати і часу реєстрації.  Претендент засвідчує в  книзі  реєстрації  своїм підписом факт прийняття у нього конкурсної документації. Претендент має  право  відкликати  конкурсну  документацію до кінцевого  строку  її  прийняття,  повідомивши  про  це  конкурсну комісію письмово. 
10. У  день закінчення строку подання конкурсної документації конкурсна комісія проводить засідання,  на якому  після  розкриття
конвертів з конкурсними пропозиціями розглядає їх та оцінює. Рішення про   визначення   переможців   конкурсу  приймається комісією протягом семи робочих днів після розкриття конвертів. 
11. Переможцями конкурсу  визнаються  претенденти,  конкурсні пропозиції   яких  відповідають  умовам  конкурсного  завдання  та
одержали найвищу оцінку. 
12. Під  час   засідання   конкурсної   комісії   складається протокол,  який протягом трьох робочих днів надсилається місцевому органу  виконавчої  влади,  органу  місцевого  самоврядування   на затвердження. Рішення конкурсної комісії є підставою для укладення договору
з переможцями конкурсу.  Договір укладається протягом  10  робочих днів після повідомлення учасників про результати конкурсу. 
У разі  коли договір не укладено протягом зазначеного строку, конкурсна комісія може за  поданням  місцевого  органу  виконавчої
влади,  органу  місцевого самоврядування продовжити строк для його укладення, але не більше ніж на 10 робочих днів. 
Форма  примірного договору про залучення бюджетних коштів для фінансування   соціальних  послуг  затверджується  Мінсоцполітики.
{  Пункт  12  доповнено  абзацом  згідно  з  Постановою  КМ N 1149 ( 1149-2011-п ) від 09.11.2011 } 
13. Конкурсна комісія не пізніше ніж протягом 10 робочих днів після визначення переможців письмово повідомляє учасників конкурсу
про його результати та оприлюднює відповідну інформацію в  засобах масової інформації. 
14. Результати  конкурсу  можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. 
15. Використання  відомостей,  що  містяться   у   конкурсній документації, здійснюється з додержанням вимог Закону України "Про
інформацію" ( 2657-12 ). 
16. Конкурсна  документація  зберігається  місцевим   органом виконавчої влади,  органом місцевого самоврядування протягом трьох
років,  а  стосовно  переможців  конкурсу  (якщо  договір  з  ними укладено  на  строк  понад  три роки) - протягом усього строку дії
договору. 
17. Місцеві  органи  виконавчої   влади,   органи   місцевого самоврядування,  які  уклали  з  переможцями  конкурсу договір про
залучення бюджетних коштів  для  фінансування  соціальних  послуг, здійснюють  контроль  за  цільовим  використанням коштів та якістю
надання соціальних послуг.      Переможці конкурсу  щокварталу  подають  замовнику  звіт  про використання    бюджетних    коштів   відповідно   до   бюджетного законодавства та, у разі потреби, іншу оперативну звітність.

Останнє оновлення на Понеділок, 11 лютого 2013, 18:06
 
Закон України Про благодійну діяльність та благодійні організації PDF Друк e-mail
Взаємодія з громадянським суспільством - Законодавча база сприяння громад. суспільсву
Написав Ільчук Леонід   
Понеділок, 11 лютого 2013, 09:49

Закон України

Про благодійну діяльність та благодійні організації

Цей Закон визначає загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених цим Законом;

2) благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара;

3) благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності;

4) благодійна програма - комплекс благодійних заходів у сферах, визначених цим Законом;

5) благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності;

6) меценатська діяльність - благодійна діяльність у сферах освіти, культури та мистецтва, охорони культурної спадщини, науки і наукових досліджень, яка здійснюється у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, визначених Цивільним і Податковим кодексами України та іншими законами України.

Стаття 2. Законодавство про благодійну діяльність

1. Законодавство України про благодійну діяльність та благодійні організації базується на Конституції України та складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.

Розділ II БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Цілі та сфери благодійної діяльності

1. Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.

2. Сферами благодійної діяльності є:

1) освіта;

2) охорона здоров’я;

3) екологія, охорона довкілля та захист тварин;

4) запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;

5) опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;

6) соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;

7) культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;

8) наука і наукові дослідження;

9) спорт і фізична культура;

10) права людини і громадянина та основоположні свободи;

11) розвиток територіальних громад;

12) розвиток міжнародної співпраці України;

13) стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;

14) сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні.

3. Благодійні організації не мають права надавати благодійну допомогу політичним партіям або від імені політичних партій, а також брати участь у виборчій агітації.

Стаття 4. Суб’єкти благодійної діяльності

1. Суб’єктами благодійної діяльності є благодійні організації, які утворені та діють відповідно до цього Закону, а також інші благодійники та бенефіціари.

2. Обмеження щодо політичних партій, кандидатів на виборні посади на державній або іншій публічній службі як суб’єктів благодійної діяльності визначаються законами України.

3. Суб’єкти благодійної діяльності мають право здійснювати благодійні програми, спільну благодійну діяльність та інші види благодійної діяльності спільно з нерезидентами з урахуванням особливостей, визначених законами або міжнародними договорами України.

Стаття 5. Види благодійної діяльності

1. Благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів:

1) безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;

2) безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;

3) безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;

4) безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;

5) благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;

6) публічний збір благодійних пожертв;

7) управління благодійними ендавментами;

8) виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;

9) проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

2. Відшкодування благодійними організаціями витрат інших бенефіціарів, пов’язаних з передачею майна і майнових прав, зазначених у частині першій цієї статті, визнається благодійною діяльністю.

3. Отримання бенефіціарами благодійної допомоги від благодійників не може бути підставою для обмеження чи припинення будь-яких інших видів допомоги, виплат чи пільг, визначених законами України.

4. Закони України можуть визначати додаткові види благодійної діяльності та особливості регулювання певних видів благодійної діяльності.

Стаття 6. Благодійна пожертва. Благодійний грант

1. Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

2. Благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником.

Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.

До благодійних грантів застосовуються положення про благодійні пожертви, якщо інше не визначено законом.

3. Благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.

4. Благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.

5. Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.

6. Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.

7. Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому цим Законом порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.

Стаття 7. Публічний збір благодійних пожертв

1. Публічним збором благодійних пожертв визнається добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв’язку або телекомунікації, для досягнення цілей, визначених цим Законом.

2. Особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені благодійної організації, діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності керівника благодійної організації. Довіреність має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх використання та порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації.

3. Особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв на користь благодійної організації від власного імені, діють на підставі контракту (договору) про благодійну діяльність з такою благодійною організацією. Контракт (договір) має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх використання, порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації та відповідальність сторін у разі порушення контракту (договору) або порядку використання пожертв.

4. Особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені або на користь інших бенефіціарів (крім благодійних організацій), діють на підставі контракту (договору) про благодійну діяльність з таким бенефіціаром або одним із його законних представників. Контракт (договір) має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх цільового використання, обліку та звітності, а також відповідальність особи, яка здійснює публічний збір благодійних пожертв, перед бенефіціаром і благодійниками у разі порушення контракту (договору) або порядку використання таких пожертв.

5. Особи, які перебувають на державній або іншій публічній службі та особи, які діють від імені осіб, які перебувають на державній або іншій публічній службі, не мають права здійснювати публічний збір благодійних пожертв.

6. Забороняється публічний збір благодійних пожертв на цілі, що суперечать законам України або порушують права третіх осіб. Забороняється публічний збір благодійних пожертв у формі підакцизних товарів.

7. Положення про публічний збір благодійних пожертв застосовуються до публічного продажу майна від імені або на користь благодійних організацій (публічних торгів, конкурсів, аукціонів тощо).

Стаття 8. Благодійні сервітути

1. Благодійники мають право встановлювати сервітути земельних ділянок або іншого нерухомого майна на користь благодійних організацій або інших бенефіціарів за умови їх використання для цілей благодійної діяльності.

2. Особисті благодійні сервітути припиняються на підставах, визначених Цивільним кодексом України, а також у разі неможливості використання предмета особистих благодійних сервітутів для досягнення цілей благодійної діяльності.

Стаття 9. Управління благодійними ендавментами

1. Проценти та дивіденди від управління благодійними ендавментами призначені для:

1) надання благодійної допомоги бенефіціарам, визначеним благодійниками або уповноваженими ними особами;

2) виконання благодійних програм;

3) спільної благодійної діяльності.

2. Зміни цілей, порядку та строків використання благодійного ендавменту можливі лише на підставі згоди благодійника або його правонаступників, а також за рішенням суду, якщо благодійний ендавмент створено на підставі заповіту.

Стаття 10. Меценатська діяльність

1. Меценатською діяльністю визнається підготовка чи підтримка благодійних заходів, пов’язаних із створенням, відтворенням чи використанням у встановленому законодавством порядку творів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема благодійних гастрольних заходів, за умови забезпечення вільного доступу до таких заходів.

2. Положення частини першої цієї статті не застосовуються до заходів, пов’язаних з рекламою (крім соціальної реклами), виборчою агітацією, а також з відтворенням чи використанням комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг) і промислових зразків, які охороняються у встановленому законом порядку.

Розділ III БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 11. Засади діяльності благодійних організацій

1. Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

2. На працівників благодійних організацій поширюється законодавство про працю, загальнообов’язкове державне соціальне страхування та соціальне забезпечення.

3. Благодійні організації самостійно визначають сфери, види, місце (територію), строки і бенефіціарів благодійної діяльності в установчих документах, благодійних програмах або інших рішеннях органів управління.

4. Благодійні організації мають право створювати відокремлені підрозділи, бути засновником та учасником інших благодійних організацій, а також спілок, асоціацій, інших добровільних об’єднань, здійснювати спільну благодійну діяльність, а також мати інші права згідно із законом.

Стаття 12. Засновники та учасники благодійних організацій

1. Засновниками благодійних організацій можуть бути дієздатні фізичні та юридичні особи, крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.

2. Засновники благодійних організацій або уповноважені ними особи приймають рішення про утворення благодійних організацій, затверджують їх установчі документи та склад органів управління та приймають інші рішення, пов’язані з утворенням та державною реєстрацією благодійних організацій.

3. Благодійні товариства та благодійні фонди можуть мати, крім засновників, інших учасників, що вступили до їх складу в порядку, встановленому статутами таких благодійних товариств або благодійних фондів.

Стаття 13. Види благодійних організацій

1. Благодійна організація може бути створена як благодійне товариство, благодійна установа чи благодійний фонд з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та іншими законами України.

2. Благодійним товариством визнається благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту.

3. Благодійною установою визнається благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта.

4. Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов’язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками.

Стаття 14. Установчі документи благодійних організацій

1. Установчим документом благодійного товариства та благодійного фонду є статут. Установчим документом благодійної установи є установчий акт. Установчі документи благодійної організації затверджуються засновником (засновниками) благодійної організації або уповноваженими ними особами.

2. Установчі документи благодійної організації повинні містити:

1) найменування благодійної організації;

2) цілі та сфери благодійної діяльності;

3) органи управління благодійної організації, їх склад, компетенцію, порядок діяльності та прийняття ними рішень;

4) порядок призначення, обрання або затвердження членів органів управління благодійної організації, крім вищого органу управління благодійного товариства та благодійного фонду, їх заміщення, зупинення їх повноважень, припинення їх повноважень (відкликання);

5) порядок внесення змін до установчих документів благодійної організації;

6) джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації;

7) підстави та порядок припинення благодійної організації, у тому числі порядок розподілу активів.

3. Установчі документи благодійної організації можуть визначати особливості діяльності та припинення такої організації і не повинні суперечити законам України.

Статут благодійного товариства та благодійного фонду має містити також умови та порядок прийняття до складу учасників благодійного товариства чи благодійного фонду, права та обов’язки учасників, а також умови та порядок їх виключення зі складу учасників благодійного товариства чи благодійного фонду.

Стаття 15. Державна реєстрація благодійних організацій

1. Благодійні організації набувають прав та обов’язків юридичної особи з моменту їх державної реєстрації.

2. Державну реєстрацію благодійних організацій проводять державні реєстратори за місцезнаходженням благодійних організацій відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Стаття 16. Активи (доходи) благодійних організацій

1. Благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.

2. Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

3. Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.

Витрати, пов’язані з управлінням благодійними ендавментами, включаються до адміністративних витрат благодійної організації, якщо інше не встановлено законом або правочином між благодійною організацією та благодійником.

4. Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей.

Стаття 17. Звітність благодійних організацій

1. Благодійні організації складають та подають фінансову, статистичну та іншу обов’язкову звітність у порядку, встановленому законом.

2. Установчі документи благодійних організацій або правочини між благодійними організаціями та благодійниками можуть визначати порядок складення та надання спеціальних звітів для окремих благодійників або їх правонаступників про використання наданих ними активів.

3. Інформація про структуру та розмір доходів і витрат благодійних організацій, а також умови використання їх активів для благодійної діяльності не є конфіденційною інформацією або комерційною таємницею.

Звітність благодійних організацій може містити інформацію про особу благодійників або бенефіціарів за умови згоди благодійників, бенефіціарів або їх правонаступників чи законних представників, якщо інше не визначено законом.

Стаття 18. Припинення благодійних організацій

1. Державна реєстрація припинення благодійних організацій здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. Правонаступниками благодійної організації у разі її реорганізації має бути одна чи кілька благодійних організацій.

3. Рішення про ліквідацію благодійної організації приймає орган управління, уповноважений установчими документами благодійної організації.

4. Підстави для прийняття судом рішення про ліквідацію благодійної організації визначаються законом.

5. Активи, що залишаються під час ліквідації благодійних організацій після задоволення вимог їх кредиторів, мають бути передані одній чи кільком благодійним організаціям у порядку, встановленому установчими документами, або за рішенням суду.

6. У випадках, визначених законами України, та за умови відсутності благодійних організацій, зазначених у частині п’ятій цієї статті, активи благодійної організації, що ліквідується, спрямовуються до Державного бюджету України.

Розділ IV УПРАВЛІННЯ БЛАГОДІЙНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Стаття 19. Органи управління благодійної організації

1. Органами управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, виконавчий орган і наглядова рада.

Вищим органом управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників.

Органами управління благодійних установ є виконавчий орган і наглядова рада.

Вищим органом управління благодійних установ є наглядова рада.

2. У благодійних товариствах та благодійних фондах, які мають не більше десяти учасників, наглядова рада може не створюватися. У разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами учасників.

3. Установчі документи благодійної організації можуть визначати порядок утворення та діяльності інших органів благодійної організації, підзвітних органам управління благодійної організації, зазначеним у частині першій цієї статті.

Стаття 20. Загальні збори учасників благодійних товариств та благодійних фондів

1. Вищим органом управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, які складаються з учасників таких благодійних товариств чи благодійних фондів або уповноважених представників таких учасників.

2. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності благодійних товариств та благодійних фондів.

3. Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників, їх скликання та проведення, а також інші питання щодо здійснення загальними зборами учасників своїх повноважень як вищого органу управління благодійних товариств та благодійних фондів визначаються їх статутами.

4. До виключної компетенції загальних зборів учасників благодійних товариств та благодійних фондів належить:

1) внесення змін до статуту;

2) призначення або обрання та зупинення повноважень чи припинення повноважень (відкликання) членів виконавчого органу та наглядової ради;

3) прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію.

5. Статутами благодійних товариств та благодійних фондів до виключної компетенції загальних зборів учасників можуть бути віднесені також інші питання.

6. Якщо благодійне товариство або благодійний фонд має одного учасника, рішення, які повинні прийматися загальними зборами учасників такого благодійного товариства чи благодійного фонду, приймаються цим учасником одноосібно і оформлюються ним письмово у формі рішення.

Стаття 21. Виконавчий орган благодійної організації

1. Виконавчий орган благодійної організації є постійно діючим органом управління благодійної організації.

Членами виконавчого органу можуть бути одна або декілька фізичних осіб, які мають повну дієздатність.

2. Виконавчий орган діє від імені благодійної організації у порядку та межах повноважень, встановлених законом та установчими документами благодійної організації.

Стаття 22. Наглядова рада благодійних організацій

1. Наглядова рада є органом управління благодійних товариств та благодійних фондів, який в межах своєї компетенції, визначеної їх статутами, контролює і регулює діяльність виконавчого органу та здійснює інші функції, передбачені статутами благодійних товариств та благодійних фондів.

Наглядова рада є вищим органом управління благодійних установ, який може вирішувати будь-які питання діяльності благодійних установ відповідно до цього Закону.

2. Членами наглядової ради благодійної організації не можуть бути члени виконавчого органу.

3. Наглядова рада затверджує благодійні програми благодійної організації і контролює відповідність діяльності та використання активів благодійної організації її установчим документам.

4. Наглядова рада благодійного товариства та благодійного фонду має право зупинити повноваження будь-якого члена виконавчого органу до прийняття рішення вищим органом управління, якщо статутом не передбачено інше.

5. Повноваження та порядок діяльності наглядової ради благодійних товариств та благодійних фондів визначаються їх статутами.

Стаття 23. Конфлікт інтересів

1. Член органу управління благодійної організації не бере участі у прийнятті рішень стосовно:

1) договорів або інших правочинів між благодійною організацією та цим членом органу управління або пов’язаною з ним особою;

2) спорів між благодійною організацією та цим членом органу управління або пов’язаною з ним особою;

3) звільнення цього члена органу управління або пов’язаної з ним особи від майнової відповідальності перед благодійною організацією.

2. Члени органів управління благодійної організації або пов’язані з ними особи не мають права одержувати позики або кредити та забезпечення таких позик або кредитів (застава, порука тощо) від благодійної організації.

3. Установчі документи благодійної організації можуть визначати інші підстави конфлікту інтересів та порядок його розв’язання.

4. Бенефіціарами благодійних програм не можуть бути учасники (засновники) та члени органів управління благодійних організацій.

Стаття 24. Відповідальність членів органів управління благодійних організацій

1. Члени органу управління благодійної організації несуть солідарну відповідальність за дії або бездіяльність цього органу, що заподіяли збитки благодійній організації внаслідок порушення цього Закону.

2. Члени органів управління благодійної організації можуть укладати договори страхування цивільної відповідальності щодо відшкодування шкоди, завданої ними благодійній організації.

Розділ V ПРЕДСТАВНИЦТВА, ФІЛІЇ ІНОЗЕМНИХ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 25. Акредитація в Україні представництв, філій іноземних благодійних організацій

1. Акредитація в Україні представництва, філії іноземної благодійної організації та припинення такої акредитації здійснюються відповідно до порядку акредитації відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, визначеного Законом України "Про громадські об’єднання".

Розділ VI ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 26. Державний контроль у сфері благодійної діяльності

1. Державний контроль у сфері благодійної діяльності здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом.

Стаття 27. Відповідальність у сфері благодійної діяльності

1. Суб’єкти благодійної діяльності і посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування несуть цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства про благодійну діяльність у порядку, встановленому законом.

2. Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення благодійної організації за позовом державного реєстратора, спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації або іншої заінтересованої особи, зокрема, є:

1) використання активів (доходів) благодійної організації з порушенням встановлених цим Законом вимог до здійснення благодійної діяльності, що триває протягом не менш як 12 місяців;

2) неможливість самостійної реорганізації або ліквідації благодійної організації у випадках, визначених законом або установчими документами цієї організації.

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Набрання чинності цим Законом не потребує перереєстрації благодійних організацій, які були зареєстровані до дня набрання чинності цим Законом.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 46, ст. 292; 2002 р., № 32, ст. 220; 2010 р., № 29, ст. 392; 2011 р., № 42, ст. 435).

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у статті 131 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144):

у частині першій слова "членські благодійні організації" замінити словами "благодійні товариства";

частину другу виключити;

у частині четвертій слова "статуту (положення), що затверджується" замінити словами "установчих документів, що затверджуються";

у частині п’ятій слова "статутних цілей та завдань" замінити словами "цілей, визначених установчими документами";

у частині шостій слова "законом про благодійництво та благодійні організації" замінити словами "Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

2) у підпункті 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112):

в абзаці першому слова "про благодійництво" замінити словами "про благодійну діяльність";

в абзаці третьому слова "за основними напрямами, визначеними статтею 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" замінити словами "за цілями, визначеними статтею 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

в абзаці восьмому слова "за напрямами, передбаченими статтею 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" замінити словами "за цілями, передбаченими статтею 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

3) у Законі України "Про гуманітарну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451; 2005 р., № 34, ст. 442):

у статті 1:

в абзаці третьому слова "статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" замінити словами "статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

у пункті "б" абзацу п’ятого слова "Законом України "Про благодійництво та благодійні організації" замінити словами "Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

у статті 2 слова "Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" замінити словами "Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

4) у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст.263 із наступними змінами):

у статті 3:

у частині другій слова "благодійних організацій" виключити;

у частині третій слова "благодійні організації" виключити;

у частині четвертій слова "благодійних організацій" виключити;

у статті 10:

частину першу доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"три неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за проведення державної реєстрації благодійної організації";

частину другу доповнити абзацом другим такого змісту:

"Реєстраційний збір за проведення державної реєстрації змін до установчих документів благодійних організацій не справляється";

абзац шостий частини першої статті 29 доповнити словами "якщо інше не встановлено цим Законом".

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

6. Рекомендувати Національному банку України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти щодо благодійної діяльності;

забезпечити в межах своїх повноважень видання нормативно-правових актів щодо спрощеного валютного регулювання благодійних пожертв валютних цінностей на лікування осіб із тяжкими хворобами.

 

 

Президент України                                                 В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ5 липня 2012 року № 5073-VI

 
Закон України про звернення громадян PDF Друк e-mail
Взаємодія з громадянським суспільством - Законодавча база сприяння громад. суспільсву
Написав Ільчук Леонід   
Понеділок, 11 лютого 2013, 09:33



З А К О Н  У К Р А Ї Н И Про звернення громадян


( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 47, ст.256 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 394/96-ВР від 02.10.96, ВВР, 1996, N 47, ст.257 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 653-XIV ( 653-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.219 N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181 N 2384-IV ( 2384-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.200 N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011, ВВР, 2012, N 27, ст.276 N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 50, ст.564 N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 } Цей Закон  регулює  питання практичної реалізації громадянами України наданого  їм  Конституцією  України  (  254к/96-ВР ) права вносити в органи державної влади,  об'єднання громадян  відповідно до  їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності,  викривати недоліки в роботі,  оскаржувати дії посадових  осіб,  державних  і громадських   органів.   Закон   забезпечує   громадянам   України можливості для  участі  в  управлінні  державними  і  громадськими справами,  для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і  місцевого  самоврядування,  підприємств,  установ,  організацій незалежно від  форм  власності,  для  відстоювання  своїх  прав  і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Звернення громадян

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян,  підприємств, установ,  організацій  незалежно  від  форм   власності,   засобівмасової   інформації,   посадових   осіб    відповідно    до    їх функціональних   обов'язків   із   зауваженнями,    скаргами    та пропозиціями, що стосуються їх статутної  діяльності,  заявою  або клопотанням   щодо   реалізації    своїх    соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та  скаргою  про їх порушення.Військовослужбовці,  працівники  органів  внутрішніх  справ і державної  безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної   кримінально-виконавчої   служби  України  мають  право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.{ Частина друга  статті  1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться  на її  території,  мають  таке  ж  право  на подання звернення,  як і громадяни  України,  якщо   інше   не   передбачено   міжнародними договорами.

Стаття 2. Законодавство про звернення громадян

Законодавство України  про  звернення  громадян  включає  цей Закон та інші  акти  законодавства,  що  видаються  відповідно  до Конституції України та цього Закону. Звернення  вкладників  до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  щодо  виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються  в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.{  Статтю  2 доповнено частиною другою згідно із Законом N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі

Під зверненнями  громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі  пропозиції  (зауваження),  заяви  (клопотання)  і скарги.Пропозиція (зауваження)    -    звернення    громадян,     де висловлюються   порада,   рекомендація   щодо  діяльності  органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових  осіб,  а  також  висловлюються  думки щодо врегулюваннясуспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи  державного  і громадського життя,  соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.Заява (клопотання)  -  звернення  громадян  із  проханням про сприяння   реалізації   закріплених   Конституцією    та    чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного  законодавства  чи  недоліки  в  діяльності   підприємств, установ,   організацій  незалежно  від  форм  власності,  народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення  думки  щодо  поліпшення  їх діяльності.  Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про  поновлення  прав  і  захист
законних  інтересів  громадян,  порушених  діями  (бездіяльністю), рішеннями державних  органів,  органів  місцевого  самоврядування, підприємств, установ,  організацій,  об'єднань громадян, посадових
осіб.

Стаття 4. Рішення,  дії  (бездіяльність),  які  можуть  бути
оскаржені

До рішень,  дій  (бездіяльності),  які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і  законні  інтереси  чи  свободи  громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином  його  прав  і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь  обов'язки  або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 5. Вимоги до звернення

Звернення адресуються  органам  державної  влади  і місцевого самоврядування, підприємствам, установам,  організаціям  незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам,  доповноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище,  ім'я,  по батькові, місце  проживання громадянина,  викладено суть порушеного питання,зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може   бути   усним   (викладеним   громадянином  і записаним посадовою особою на особистому  прийомі)  чи  письмовим,надісланим  поштою  або  переданим  громадянином  до  відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення   повинно   бути    підписано    заявником заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих  вимог,  повертається заявникові  з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів  від  дня  його  надходження,  крім  випадків,   передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Звернення   про   надання   безоплатної   правової   допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. {  Статтю  5 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 }
Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них

Громадяни мають  право звертатися до органів державної влади, місцевого  самоврядування,   підприємств,   установ,   організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян,  посадових  осібукраїнською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.Рішення щодо   звернень   громадян   та   відповіді   на  них оформляються відповідно до  вимог  законодавства  про  мови.  Такі рішення  та  відповіді  можуть  бути  викладені  в перекладі мовою спілкування заявника.

Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення

Звернення, оформлені належним чином і подані у  встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.Забороняється відмова в прийнятті  та  розгляді  звернення  з посиланням на політичні погляди,  партійну належність, стать, вік, віросповідання,   національність   громадянина,   незнання    мови звернення. Якщо питання,  порушені в одержаному органом державної влади,місцевого     самоврядування,     підприємствами,      установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями  громадян або посадовими особами зверненні, не входять  до  їх  повноважень,воно  в  термін  не  більше  п'яти  днів  пересилається  ними   за належністю  відповідному  органу  чи  посадовій  особі,   про   що повідомляється громадянину, який  подав  звернення.  У  разі  якщозвернення   не   містить   даних,   необхідних    для    прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той  же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.Забороняється направляти скарги  громадян  для  розгляду  тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню

Письмове звернення   без   зазначення  місця  проживання,  не підписане автором (авторами),  а також  таке,  з  якого  неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і  тим  же  органом від  одного  і того ж громадянина з одного і того ж питання,  якщо перше вирішено по суті,  а також ті  звернення,  терміни  розглядуяких  передбачено  статтею  17  цього  Закону,  та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про  припинення  розгляду  такого  звернення  приймає керівник  органу,  про  що  повідомляється   особі,   яка   подала звернення.

Стаття 9. Заборона   переслідування   громадян   за  подання
звернення і  неприпустимість  примушування  їх  до
його подання

Забороняється переслідування  громадян  і  членів їх сімей за подання  звернення   до   органів   державної   влади,   місцевого самоврядування, підприємств, установ,  організацій  незалежно  відформ власності, об'єднань громадян, посадових осіб  за  критику  у зверненні їх діяльності та рішень. Ніхто не  може  бути  примушений  до  подання   власного   чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

Стаття 10. Заборона розголошення відомостей,  що містяться у зверненнях

Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте  життя  громадян  без  їх  згоди  чи  відомостей,  що становлять  державну або іншу таємницю,  яка охороняється законом,та іншої інформації,  якщо це ущемлює  права  і  законні  інтереси громадян.  Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене вусній   формі  або  зазначене  в  тексті  звернення,  не  підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.Ця заборона    не   поширюється   на   випадки   повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Стаття 11. Звернення до об'єднань громадян

Одержані об'єднаннями  громадян  звернення  із зауваженнями і пропозиціями щодо їх діяльності розглядаються цими об'єднаннями та їх органами відповідно до статутів об'єднань,  а заяви і скарги на ущемлення чи порушення ними прав громадян - згідно з цим Законом.

Стаття 12. Сфера застосування цього Закону

Дія  цього  Закону  не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг     громадян,     встановлений    кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним,  трудовим  законодавством,  законодавством про   захист   економічної   конкуренції,  законами  України  "Про судоустрій  і статус суддів" ( 2453-17 ) та "Про доступ до судових рішень"   (  3262-15 ),  Кодексом  адміністративного  судочинства України" ( 2747-15 ).{  Стаття  12  із  змінами, внесеними згідно із Законами N 653-XIV  (  653-14 )  від  13.05.99, N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011 }

Стаття 13. Діловодство щодо звернень громадян

Діловодство щодо звернень громадян ведеться в  порядку,  який встановлюється Кабінетом Міністрів України ( 348-97-п ).

Р о з д і л II

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 14. Розгляд пропозицій (зауважень) громадян

Органи   державної   влади   і   місцевого    самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм  власності, об'єднання  громадян,  посадові   особи   зобов'язані   розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина  про  результати розгляду. Пропозиції (зауваження)  Героїв  Радянського  Союзу,   Героїв Соціалістичної   Праці,   інвалідів   Великої   Вітчизняної  війни розглядаються  першими  керівниками  державних  органів,   органів місцевого  самоврядування,  підприємств,  установ  і   організацій особисто.

Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)

Органи державної  влади,  місцевого  самоврядування   та   їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств,  установ, організацій незалежно від форм власності,  об'єднань  громадян, до повноважень яких належить розгляд  заяв  (клопотань),  зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати  їх,  перевіряти  викладені  в  них факти, приймати рішення  відповідно  до  чинного  законодавства  і забезпечувати їх  виконання,  повідомляти  громадян  про  наслідки розгляду заяв (клопотань).Заяви (клопотання)    Героїв    Радянського   Союзу,   Героїв Соціалістичної  Праці,   інвалідів   Великої   Вітчизняної   війни розглядаються   першими  керівниками  державних  органів,  органів місцевого  самоврядування,   підприємств,   установ,   організацій особисто.Відповідь за  результатами  розгляду   заяв   (клопотань)   в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до  компетенції  якого  входить  вирішення  порушених   у   заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.Рішення про відмову в задоволенні вимог,  викладених у  заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням  мотивів  відмови,  а  також  із
роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 16. Розгляд скарг громадян

Скарга на  дії  чи  рішення  органу  державної влади,  органу місцевого  самоврядування,  підприємства,  установи,  організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації,  посадової  особи подається  у  порядку  підлеглості  вищому  органу  або  посадовій особі, що  не  позбавляє  громадянина  права  звернутися  до  суду відповідно до чинного законодавства, а в разі  відсутності  такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою  рішенням  - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів  Великої   Вітчизняної   війни   розглядаються   першими керівниками  державних органів,  органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.Скарги на   рішення   загальних   зборів  членів  колективних сільськогосподарських    підприємств,    акціонерних    товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу.  Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.Скарга в  інтересах  громадянина  за   його   уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою,  трудовим  колективом  або  організацією,   яка   здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина  рішення  або  копії рішень,  які  приймалися  за його зверненням раніше,  а також інші документи,  необхідні для розгляду скарги,  які після її  розгляду повертаються громадянину.

Стаття 17. Термін подання скарги

Скарга на  рішення,  що  оскаржувалось,  може  бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня  протягом  одного  року  з моменту  його  прийняття,  але  не  пізніше  одного  місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.  Скарги,  подані  з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини  термін  може  бути  поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу,  який розглядав  скаргу,  в разі  незгоди  з  ним  громадянина  може  бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги

Громадянин, який звернувся із заявою чи  скаргою  до  органів державної влади, місцевого самоврядування,  підприємств,  установ, організацій незалежно  від  форм  власності,  об'єднань  громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти  аргументи  особі,  що  перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки;подавати додаткові матеріали  або  наполягати  на  їх  запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами  адвоката  або представника трудового колективу, організації,   яка   здійснює   правозахисну   функцію, оформивши  це  уповноваження у встановленому законом порядку; одержати  письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно  або  письмово   вимогу   щодо   дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків,  якщо вони стали  результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19. Обов'язки  органів  державної   влади,  місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів  масової  інформації,  їх  керівників  та
інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

Органи   державної   влади   і   місцевого    самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм  власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації,  їх  керівники  та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану  постанову; ( Частину першу статті 19 доповнено абзацом згідно із Законом N 2384-IV ( 2384-15 ) від 20.01.2005 ) на прохання  громадянина  запрошувати   його   на   засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або  змінювати оскаржувані рішення  у   випадках, передбачених  законодавством  України,  якщо  вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій,  виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення  порушених  прав,  реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти  громадянина  про  результати  перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів  щодо  відшкодування  у встановленому законом порядку матеріальних збитків,  якщо їх було завдано громадянину  в результаті  ущемлення його прав чи законних інтересів,  вирішувати питання про відповідальність  осіб,  з  вини  яких  було  допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін  довести  прийняте  рішення  до  відома  органу   місцевого самоврядування,  трудового  колективу  чи  об'єднання  громадян за місцем проживання громадянина; у разі  визнання  заяви  чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати  безпідставної  передачі  розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати  та  перевіряти стан розгляду заяв чи скарг  громадян,  вживати  заходів  до  усунення  причин,  що   їх породжують,  систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі  необхідності  та  за  наявності  можливостей  розгляд звернень громадян покладається  на  посадову  особу  чи  підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.  Це  положення  не  скасовує  вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян

Звернення розглядаються і  вирішуються  у  термін  не  більше одного  місяця  від  дня їх надходження,  а ті,  які не потребують додаткового вивчення,  - невідкладно,  але не пізніше  п'ятнадцяти днів  від  дня  їх  отримання.  Якщо  в  місячний  термін вирішити порушені у  зверненні  питання  неможливо,  керівник  відповідного органу,  підприємства,  установи,  організації  або його заступник встановлюють  необхідний  термін  для  його   розгляду,   про   що повідомляється  особі,  яка подала звернення.  При цьому загальний термін  вирішення  питань,  порушених   у   зверненні,   не   може перевищувати сорока п'яти днів.На обгрунтовану письмову вимогу громадянина  термін  розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян,  які  мають  встановлені   законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Стаття 21. Безоплатність розгляду звернення

Органи    державної    влади,    місцевого    самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм  власності, об'єднання  громадян,   посадові   особи   розглядають   звернення громадян, не стягуючи плати.

Стаття 22. Особистий прийом громадян

Керівники та інші посадові  особи  органів  державної  влади, місцевого  самоврядування,   підприємств,   установ,   організацій незалежно  від  форм  власності,  об'єднань  громадян  зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та  години,  у зручний  для  громадян  час,  за  місцем  їх  роботи і проживання. рафіки прийому доводяться до відома громадян.Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування,  на  підприємствах,  в   установах,   організаціях незалежно від форм власності,  об'єднаннях  громадян  визначаєтьсяїх керівниками. Усі звернення  громадян  на  особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й  письмове  звернення.  Про  результати  розгляду  громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Стаття 23. Організація  прийому  громадян  вищими посадовими особами

Вищі посадові  особи  держави  -  Президент  України,  Голова
Верховної  Ради  України,  Прем'єр-міністр  України  -  здійснюють
прийом у встановленому ними порядку.

Р о з д і л III ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

Стаття 24. Відповідальність  посадових  осіб  за  порушення законодавства про звернення громадян

Особи, винні  у  порушенні  цього  Закону,  несуть  цивільну, адміністративну   або  кримінальну  відповідальність,  передбачену законодавством України.

Стаття 25. Відшкодування збитків  громадянину  у  зв'язку  з порушенням  вимог  цього Закону при розгляді його скарги

У разі  задоволення  скарги  орган або  посадова  особа,  які прийняли   неправомірне   рішення   щодо   звернення  громадянина, відшкодовують  йому  завдані  матеріальні  збитки,   пов'язані   з поданням  і  розглядом  скарги,  обгрунтовані витрати,  понесені у зв'язку з виїздом  для  розгляду  скарги  на  вимогу  відповідного органу,  і  втрачений  за  цей час заробіток.  Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку,  встановленому чинним законодавством,  можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними  діями  або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді  скарги.  Розмір  відшкодування  моральних   (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Стаття 26. Відповідальність  громадян  за  подання  звернень протиправного характеру

Подання громадянином звернення,  яке містить наклеп і образи, дискредитацію   органів   державної   влади,   органів   місцевого самоврядування,  об'єднань  громадян  та  їхніх  посадових   осіб, керівників   та   інших  посадових  осіб  підприємств,  установ  і організацій незалежно від форм власності,  заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та  інших  дій,  тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27. Відшкодування витрат по перевірці  звернень,  які містять завідомо неправдиві відомості

Витрати, зроблені    органом   державної   влади,   місцевого самоврядування, підприємством, установою,  організацією  незалежно від  форм  власності,  об'єднанням  громадян,   засобами   масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які  містять  завідомо неправдиві  відомості,  можуть  бути  стягнуті  з  громадянина  за рішенням суду.

Стаття 28. Контроль   за   дотриманням   законодавства   про звернення громадян

Контроль за  дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада  України, народні  депутати  України,  Президент України,  Кабінет Міністрів України,  Уповноважений з  прав  людини  Верховної  Ради  України, Верховна  Рада  Автономної Республіки Крим,  обласні,  Київська та Севастопольська  міські,  районні,  районні  в  містах  Києві   та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та  їх  виконавчі  комітети,  депутати  місцевих  рад,   а   також міністерства,   інші   центральні  органи  виконавчої  влади  щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

Стаття 29. Прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян

Нагляд за  дотриманням  законодавства  про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором  України  та  підпорядкованими йому  прокурорами.  Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до  поновлення  порушених  прав, захисту  законних  інтересів  громадян,  притягнення порушників до відповідальності.


Президент України                                    Л.КУЧМА

м. Київ, 2 жовтня 1996 року
N 393/96-ВР

Останнє оновлення на Понеділок, 11 лютого 2013, 16:11
 
Закон України "Про політичні партії в Україні" PDF Друк e-mail
Взаємодія з громадянським суспільством - Законодавча база сприяння громад. суспільсву
Написав Ільчук Леонід   
Понеділок, 11 лютого 2013, 07:27



З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про політичні партії в Україні


( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 23, ст.118 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.218 N 1665-IV ( 1665-15 ) від 25.03.2004, ВВР, 2004, N 27-28, ст.366 N 2748-IV ( 2748-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 34, ст.437 N 2777-IV ( 2777-15 ) від 07.07.2005, ВВР, 2005, N 38-39, ст.449 N  489-V  ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }

{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } { Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 9-рп/2007 ( v0a9p710-07 ) від 16.10.2007 } { Із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року } { Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }  { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 4624-VI ( 4624-17 ) від 22.03.2012, ВВР, 2013, N 4, ст.58 N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право громадян на об'єднання в політичні партії Право громадян  на  свободу об'єднання у політичні партії для здійснення  і  захисту  своїх  прав  і   свобод   та   задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України (  254к/96-ВР ). Встановлення  обмежень  цього  права  допускається  відповідно  до Конституції  України   в   інтересах   національної   безпеки   та громадського порядку,  охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей,  а  також  в  інших  випадках,  передбачених Конституцією України. Ніхто не може бути примушений до вступу  в  політичну  партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії. Належність чи  неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод  або  для  надання  державою будь-яких пільг і переваг. Обмеження щодо  членства  у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.

Стаття 2. Поняття політичної партії

Політична партія  -  це  зареєстроване   згідно   з   законом добровільне    об'єднання    громадян    -   прихильників   певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку,  що має  своєю метою  сприяння  формуванню  і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Стаття 3. Правова основа і регламентація діяльності політичних партій

Політичні партії  провадять  свою  діяльність  відповідно  до Конституції України,  цього Закону,  а також інших законів України та  згідно  із  партійним  статутом,  прийнятим  у визначеному цим Законом порядку.Політичні партії в Україні  створюються  і  діють  тільки  із всеукраїнським статусом.

Стаття 4. Гарантії діяльності політичних партій

Політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні   партії  чи  надавати  їм  привілеї,  а  також  сприяти політичним  партіям,  якщо  інше   не   передбачено   законом,   у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх  посадових  осіб  у  створення  і  внутрішню діяльність    політичних   партій   та   їх   місцевих   осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 5. Обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій

Утворення і діяльність політичних партій забороняється,  якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення   суверенітету   і   територіальної   цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду  війни,  насильства,  розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров'я населення. Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Діяльність політичної партії може  бути  заборонена  лише  за
рішенням  суду.  В першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний Суд України.

Розділ II

ЧЛЕНСТВО В ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЯХ ТА ЇХ УТВОРЕННЯ

Стаття 6. Членство в політичних партіях та його обмеження Членом політичної партії може бути лише  громадянин  України, який відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )  має  право голосу на виборах.Громадянин України може перебувати  одночасно  лише  в  одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути: 1) судді; 2) працівники прокуратури; 3) працівники органів внутрішніх справ; 4) співробітники Служби безпеки України; 5) військовослужбовці; 6) працівники  органів державної податкової служби; { Частину третю  статті  6  доповнено  пунктом 6 згідно із Законом N 2748-IV ( 2748-15 ) від 06.07.2005 } 7)  персонал Державної кримінально-виконавчої служби України. {  Частину  третю  статті  6 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } На час  перебування  на  зазначених  посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії. Порядок вступу до політичної партії,  зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії. Громадянин  України  має  право  в  будь-який час зупинити чи припинити  своє  членство в політичній партії шляхом подання заяви до  відповідних  статутних  органів  політичної партії. Членство в політичній  партії зупиняється чи припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З цього ж дня припиняється перебування  громадянина  України  на будь-яких виборних посадах в політичній партії.{  Статтю  6  доповнено новою частиною згідно із Законом N 4624-VI ( 4624-17 ) від 22.03.2012 } Членство в   політичній  партії  є  фіксованим.  Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній  партії  є  наявність  заяви громадянина  України,  поданої  до  статутного  органу  політичної партії, про бажання стати членом цієї партії. Форма фіксації  членства  в  політичній  партії  визначається статутом політичної партії. Не допускається  створення і діяльність структурних осередків політичних  партій  в  органах  виконавчої  та  судової  влади   і виконавчих    органах    місцевого    самоврядування,   військових ормуваннях,  а також на  державних  підприємствах,  у  навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Стаття 7. Програма політичної партії Політичні партії  повинні мати програму.  Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії,  а також шляхів їх досягнення.

Стаття 8. Статут політичної партії Політичні партії   повинні  мати  статут.  Статут  політичної партії має містити такі відомості: 1) назву політичної партії; 2) перелік статутних органів політичної  партії,  порядок  їх

утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень; 3) порядок   вступу   до   політичної  партії,  зупинення  та припинення членства в ній; 4) права та  обов'язки  членів  політичної  партії,  підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; 5) порядок  створення,  загальну  структуру  та  повноваження обласних,  міських,  районних організацій політичної партії та  її первинних осередків; 6) порядок  внесення  змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; 7) порядок  скликання  та   проведення   партійних   з'їздів, конференцій,  зборів  та  інших представницьких органів політичноїпартії; 8) джерела матеріальних,  у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії; 9) порядок     ліквідації    (саморозпуску),    реорганізації політичної партії,  використання її коштів  та  іншого  майна,  що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).

Стаття 9. Назва та символіка політичної партії Назва політичної партії,  її символіка не повинні збігатися з назвою чи символікою іншої (зареєстрованої) політичної партії. Забороняється буквальне відтворення  у  символіці  політичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав. Політична партія  може  мати  партійну  символіку,  до   якої належать  партійний  гімн,  прапор,  озпізнавальний знак,  девіз. Символіка  політичної   партії   підлягає   державній   реєстрації центральним   органом   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднаньгромадян,  інших  громадських формувань у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.{  Частина  третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Обласні, міські,  районні  організації,   первинні   осередки політичної   партії  та  інші  структурні  утворення,  передбачені статутом  партії,  використовують  назву   політичної   партії   з доповненнями,  які  визначають їх місце в організаційній структурі політичної партії.

Стаття 10. Створення політичної партії {  Положення  частини  першої статті 10, крім словосполучення "та  не менш як у двох третинах районів" перед словами "Автономної  Республіки   Крим"   визнано  конституційними  згідно  з  Рішенням  Конституційного  Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } {  Положення  частини першої статті 10, а саме словосполучення "та не  менш  як  у  двох  третинах районів" перед словами "Автономної Республіки  Крим"  визнано  неконституційними  згідно  з  Рішенням Конституційного  Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } Рішення   про   створення  політичної  партії  приймається  на  її установчому  з'їзді  (конференції,  зборах).  Це  рішення має бути підтримано  підписами  не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно  до  Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними  не  менш  як  у  двох  третинах районів не менш як двох третин  областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.
На установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії,  обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Розділ III

РЕЄСТРАЦІЯ ТА ПРАВА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Стаття 11. Реєстрація політичних партій Реєстрацію   політичних  партій  здійснює  центральний  орган виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації  (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших громадських формувань.{  Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Для  реєстрації  політичної  партії  до  центрального  органувиконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації  (легалізації)  об'єднань  громадян,  інших громадських формувань разом з заявою подаються: 1) статут і програма політичної партії; 2) протокол   установчого   з'їзду   (конференції,    зборів) політичної  партії  із  зазначенням  дати і місця його проведення, кількості учасників,  які проголосували  за  створення  політичної партії; {  Положення  пункту  3  частини  другої  статті  11  визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 )  від  12.06.2007  } 3) підписи громадян України, зібрані  відповідно до вимог цього Закону на підтримку рішення про створення  політичної  партії  та  засвідчені особами, які збирали підписи; 4) відомості про склад керівних органів політичної партії; 5) платіжний  документ,  що посвідчує внесення реєстраційного збору; 6) назва та адреса банківської  установи,  в  якій  політична партія відкриватиме рахунки.{  Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань громадян,   інших   громадських   формувань   здійснює  реєстрацію політичної партії після перевірки поданих матеріалів. {  Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Після реєстрації політична партія набуває  статусу  юридичної особи. {  Положення частини п'ятої статті 11 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від   12.06.2007  }  Розмір  реєстраційного  збору  встановлюється Кабінетом Міністрів України. {  Положення  частини  шостої  статті 11, крім положення щодо забезпечення  утворення  та  реєстрації  політичною  партією своїх обласних,   міських,   районних  організацій,  крім  "у  більшості областей", і обов'язкового утворення та реєстрації цих організацій в  Автономній  Республіці  Крим,  визнано конституційними згідно з Рішенням  Конституційного  Суду  N  2-рп/2007  ( v002p710-07 ) від 12.06.2007   }   {   Положення   частини  шостої  статті  11  щодо забезпечення  утворення  та  реєстрації  політичною  партією своїх обласних,   міських,   районних  організацій,  крім  "у  більшості областей", і обов'язкового утворення та реєстрації цих організацій в  Автономній  Республіці  Крим визнано неконституційними згідно з Рішенням  Конституційного  Суду  N  2-рп/2007  ( v002p710-07 ) від 12.06.2007  }  Політична  партія  протягом  шести  місяців  з  дня реєстрації   забезпечує   утворення   та   реєстрацію  в  порядку, встановленому  цим  Законом,  своїх  обласних,  міських,  районних організацій   у   більшості   областей   України,   містах  Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.{  Офіційне  тлумачення  положення частини шостої статті 11 див. в Рішенні  Конституційного  Суду  N  9-рп/2007  ( v0a9p710-07 ) від 16.10.2007 } Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних  утворень,  передбачених статутом партії, здійснюється відповідним  центральним  органом  виконавчої  влади,  що реалізує державну  політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань  громадян,  інших  громадських  формувань,  на місцевому рівні,  якщо  інший  порядок  не  передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії центральним органом виконавчої влади, що   реалізує  державну  політику  у  сфері  державної  реєстрації (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших  громадських формувань.Після   реєстрації   обласних,  міських  та  районних  організацій політичних  партій  вони  можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії.{  Частина сьома статті 11 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Первинні осередки політичної партії, яким статутом політичної партії  не  надається  право  юридичної  особи,  легалізують  свою діяльність   шляхом   письмового  повідомлення  про  утворення  до відповідного  центрального  органу  виконавчої  влади, що реалізує державну  політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань  громадян, інших громадських формувань в 10-денний строк з   часу  їх  утворення.  Про  своє  утворення  первинні  осередки політичної  партії  повинні  у  вказаний  строк  повідомити  також відповідні  місцеві  органи  виконавчої  влади та органи місцевого самоврядування.  {  Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом N 2748-IV ( 2748-15 ) від 06.07.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань громадян,  інших  громадських  формувань,  прийнявши документи пролегалізацію,  протягом  трьох  годин видає довідку про легалізацію первинних  осередків  політичної  партії.  {  Статтю  11 доповнено частиною  згідно  із Законом N 2748-IV ( 2748-15 ) від 06.07.2005; із  змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Органи, що  здійснюють  реєстрацію  політичних  партій  та їх обласних,  міських,  районних організацій  або  інших  структурнихутворень, передбачених статутом партії, ведуть відповідні реєстри. Форму реєстрів затверджує Міністерство юстиції України. Центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державнуполітику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань громадян,  інших  громадських  формувань,  після  реєстрації видає політичній  партії, обласній, міській, районній організації партії або  іншим  структурним  утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне  свідоцтво  встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.{  Частина  одинадцята  статті  11 із змінами, внесеними згідно із законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Політична   партія   щорічно   інформує   центральний   орган виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації  (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших громадських формувань про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні   утворення,  передбачені  статутом  партії.  Політична партія  також  інформує  центральний  орган  виконавчої  влади, щореалізує   державну   політику   у   сфері   державної  реєстрації (легалізації)  об’єднань громадян, інших громадських формувань про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та  місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.{  Частина  дванадцята  статті  11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань громадян,  інших  громадських  формувань оприлюднює щорічно список зареєстрованих політичних партій, їх юридичні адреси.{  Частина  тринадцята  статті  11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Протягом 30 днів з моменту надходження документів, зазначениху  пунктах 1-6 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує   державну   політику   у   сфері   державної  реєстрації (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших  громадських  формуваньприймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації політичної партії.  Цей  строк  може  бути  продовжений  центральним  органом виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державноїреєстрації  (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших громадських формувань у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів.{  Частина  чотирнадцята статті 11 із змінами, внесеними згідно із законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
У реєстрації  політичної  партії  може бути відмовлено,  якщо документи,   подані   для   реєстрації   політичної   партії,   не відповідають Конституції, цьому та іншим законам України. Реєструючі органи,  зазначені  у  частині п'ятій цієї статті, приймають  рішення  про  реєстрацію  обласних,  міських,  районних організацій  або  інших  структурних  утворень  політичної партії, передбачених статутом партії,  протягом 10 днів з дня  надходження письмової  заяви  від  них,  завіреної керівним органом політичної партії.

До заяви додаються: копія статуту політичної партії; протокол установчих зборів  або  конференції,  на  яких  було утворено обласну,  міську, районну організацію або інше структурне утворення політичної партії. У  разі  відмови  в  реєстрації  центральний орган виконавчої влади,  що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших  громадських  формувань повинні надати заявникові своє письмове вмотивоване рішення.{  Частина  вісімнадцята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Рішення  центрального  органу  виконавчої  влади, що реалізує державну  політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань  громадян,  інших  громадських формувань щодо реєстрації або  неприйняття  будь-якого  рішення  з  цього  питання може бути оскаржене до суду.{  Частина дев'ятнадцята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Відмова у  реєстрації  не є перешкодою у повторному зверненні про реєстрацію.

Стаття 12. Права політичних партій

Політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою  діяльність  у  межах,  передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати  участь  у виборах Президента України,  до Верховної Ради України,  до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування  та  їх  посадових  осіб  у порядку,  встановленому відповідними законами України; 3) використовувати  державні  засоби  масової  інформації,  а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв'язки  з  політичними  партіями, громадськими    організаціями   інших   держав,   міжнародними   і міжурядовими організаціями,  засновувати (вступати  між  собою  у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно,    організаційно   та   матеріально   підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні. Політичним партіям     гарантується    свобода    опозиційної діяльності, у тому числі: можливість викладати публічно і  обстоювати  свою  позицію  з питань державного і суспільного життя; брати участь  в обговоренні та оприлюднювати і обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень  органів  влади,  використовуючи  для цього  державні  і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом; вносити до  органів  державної  влади  України   та   органів місцевого самоврядування пропозиції,  які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.

Стаття 13. Міжнародна діяльність політичних партій

Політичні партії можуть підтримувати  зв'язки  з  політичними партіями,  громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями,  укладати угоди про співробітництво  і здійснювати  інші заходи,  які не суперечать законам і міжнародним угодам України.  Політичні партії не можуть  укладати  угоди,  які ставлять  політичну  партію в підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії. Політичні партії  можуть  засновувати  міжнародні  спілки  чи вступати  до  таких  спілок,  статутами яких передбачено створення лише консультативних або координаційних центральних органів.

Розділ IV

КОШТИ ТА ІНШЕ МАЙНО ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Стаття 14. Кошти та інше майно політичних партій

Держава гарантує політичним партіям право на  кошти  та  інше майно для здійснення своїх статутних завдань. Політичні партії є неприбутковими організаціями. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на  власне  рухоме  і  нерухоме  майно,  кошти,  обладнання, транспорт,  інші  засоби,  набуття  яких не забороняється законами України.  Політичні партії можуть орендувати необхідне  рухоме  та нерухоме майно. {  Положення  статті  15  визнано  конституційними  згідно  з Рішенням  Конституційного  Суду  N  2-рп/2007  ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } Стаття 15. Обмеження у фінансуванні політичних партій Не допускається фінансування політичних партій: 1) органами    державної    влади   та   органами   місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених законом; 2) державними та комунальними  підприємствами,  установами  і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї,  акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам; 3) іноземними  державами  та їх громадянами,  підприємствами, установами, організаціями; 4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями; 5) анонімними особами або під псевдонімом; 6) політичними партіями,  що не входять  до  виборчого  блоку політичних партій. Інформація про   надходження  на  рахунок  політичної  партії коштів,   заборонених   цим   Законом,   доводиться    відповідною банківською  установою  до  відома  центрального органу виконавчої влади,  що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань.{  Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } кошти, що  надійшли  політичним  партіям  з порушенням вимог, передбачених цим Законом,  перераховуються політичними партіями до Державного  бюджету  України  або  стягуються  в  доход  держави у судовому порядку.

Стаття 16. Здійснення повноважень власника щодо майна, яке є власністю політичної партії Повноваження власника щодо майна,  в тому числі коштів,  що є власністю   політичної   партії,   здійснюються   відповідно    до законодавства України в порядку, передбаченому статутом політичної партії.

Стаття 17. Фінансова звітність політичної партії Політична   партія   зобов'язана   щорічно  опубліковувати  в загальнодержавному  засобі  масової інформації фінансовий звіт про доходи  і  видатки,  а  також  звіт  про  майно політичної партії. { Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами N  1349-IV  (  1349-15 )  від 27.11.2003, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007  -  зміну  визнано  неконституційною  згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } {  Щодо визнання конституційними положень частини першої статті 17 додатково   див.   Рішення   Конституційного   Суду   N  2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } {  Частину  другу  статті  17  виключено  на  підставі Закону N   107-VI   ( 107-17 )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } {  Частину  третю  статті  17  виключено  на  підставі Закону N   107-VI   ( 107-17 )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } {  Частину  четверту  статті  17 виключено на підставі Закону N   107-VI   ( 107-17 )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано
неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 (
v010p710-08 ) від 22.05.2008 } Політичні партії    ведуть    бухгалтерську    звітність    у встановленому порядку. {  Щодо  дії статті 17 додатково див. Закон N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 } {   Розділ   IV-1  виключено  на  підставі  Закону  N  107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з  Рішенням  Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Розділ V

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Стаття 18. Органи, що здійснюють державний контроль за діяльністю політичних партій Державний контроль   за    діяльністю    політичних    партій здійснюють: 1)  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику  у  сфері  державної  реєстрації  (легалізації) об’єднань громадян,  інших громадських формувань - за додержанням політичною партією  вимог  Конституції  та  законів  України, а також статуту політичної  партії; { Пункт 1 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 2) Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії - за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій  у виборчому процесі. {  Пункт  3  частини  першої  статті 18 виключено на підставі Закону  N  107-VI  ( 107-17 )  від  28.12.2007  -  зміну визнано неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } Політичні партії  зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих  органів   можуть   бути   оскаржені   у встановленому законом порядку. {  Щодо  дії статті 18 додатково див. Закон N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }

Стаття 19. Заходи, які можуть вживатися до політичних партій. У разі  порушення  політичними  партіями Конституції України, цього та інших законів України  до  них  можуть  бути  вжиті  такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності; 2) заборона політичної партії. {  Частину  другу  статті  19  виключено  на  підставі Закону N   107-VI   ( 107-17 )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано
неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 (
v010p710-08 ) від 22.05.2008 } {  Щодо  дії статті 19 додатково див. Закон N 489-V ( 489-16 ) від 9.12.2006 }

Стаття 20. Попередження про недопущення незаконної діяльності . У разі публічного оголошення  керівними  органами  політичної партії  наміру  вчинення  політичною партією дій,  за які законами України передбачена юридична відповідальність,  відповідні органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політичних партій, видають приписи про недопущення протиправних вчинків. Якщо вчинені політичною  партією  дії  не  тягнуть  за  собою іншого виду відповідальності,  відповідними контролюючими органами видається припис про усунення допущених правопорушень. Керівництво політичної партії зобов'язане невідкладно усунути порушення законодавства України,  що стали підставою для винесення попередження,  і в п'ятиденний строк повідомити про  вжиті  заходи органу, який виніс попередження.

Стаття 21. Заборона політичної партії.

Політична  партія  може  бути за поданням центрального органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації  (легалізації)  об’єднань  громадян,  інших громадських  формувань  чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку  у  випадку  порушення  вимог  щодо створення і діяльності політичних  партій,  встановлених  Конституцією  України,  цим  таіншими законами України.{  Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } Заборона діяльності   політичної   партії   тягне   за  собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних,  міських,  районних  організацій  політичних партій,  її первинних осередків та інших  структурних  утворень,  передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Стаття 22. Відповідальність посадових осіб і громадян за
порушення законодавства про політичні партії

За порушення  цього  Закону  посадові  особи   і   громадяни, причетні до: 1) створення,  організації  діяльності та участі в діяльності незареєстрованих політичних партій; 2) обмеження в правах чи переслідування громадян у зв'язку  з належністю чи неналежністю до політичних партій; 3) необгрунтованої відмови в реєстрації політичної партії; 4) надання  політичній  партії будь-яких переваг чи обмеженняпередбачених законом прав політичної партії та її членів; 5) порушення закону  при  використанні  символіки  політичної партії; 6) заподіяння  матеріальної  чи  моральної  шкоди  політичнійпартії; 7) утворення воєнізованих формувань; 8) участі у  діяльності  забороненої  політичної  партії  або інших передбачених чинним законодавством порушень, - притягаються до дисциплінарної,  адміністративної,  цивільної або кримінальної відповідальності згідно з законами України.

Стаття 23. Припинення діяльності політичної партії

Політичні партії   припиняють    свою    діяльність    шляхом реорганізації  чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності  чи  анулювання  реєстраційного  свідоцтва  в  порядку, встановленому цим та іншими законами України. Рішення про  реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту  політичної партії.  Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. {  Положення  статті  24  визнано  конституційними  згідно  з Рішенням  Конституційного  Суду  N  2-рп/2007  ( v002p710-07 ) від 2.06.2007 }

Стаття 24. Анулювання реєстраційного свідоцтва

У разі  невиконання  політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону,  виявлення  протягом  трьох  років  з  дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію  документах,  невисування  політичною   партією   своїх кандидатів  по  виборах  Президента  України  та  виборах народних депутатів України протягом десяти років орган,  який  зареєстрував політичну  партію,  має  звернутися  до  Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного  свідоцтва.  Інші  підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. Рішення Верховного Суду України про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії тягне за собою  припинення  діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і  первинних  осередків  та  інших  статутних утворень  політичної  партії,  припинення  членства  в  політичній партії.

Розділ VI

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Прийняття цього Закону не тягне  за  собою  перереєстрацію політичних партій. {  Положення  пункту  3  розділу  VI  визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2007 ( v002p710-07 ) від 12.06.2007 } 3. Політичним партіям не пізніш як через один рік після  проведення  найближчих  за часом після набуття чинності цим Законом  виборів  до  Верховної  Ради  України здійснити необхідні заходи  з  метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні  уточнення  до  статутних  документів  та  подати  їх до Міністерства юстиції України.

4. Кабінету  Міністрів  України  прийняти   в   межах   своєї компетенції  рішення,  що  випливають  з  цього Закону,  та внести пропозиції  щодо  приведення  у  відповідність   з   цим   Законом законодавчих актів.


Президент України                                        Л.КУЧМА

м. Київ, 5 квітня 2001 року
N 2365-III

Останнє оновлення на Понеділок, 11 лютого 2013, 09:30
 


Сторінка 1 з 2

Новини



Павло Розенко розповів про програму діяльності Уряду в сфері соціальної політики

  Кабінет Міністрів України визначив, що програма діяльності має виглядати як конкретний документ, який пер...
Детальніше...

Мінсоцполітики: Європейський досвід сприятиме реалізації державних програм реабілітації, зайнятості та надання соцпослуг для осіб з обмеженими можливостями

Європейський досвід в сфері реабілітації, зайнятості та надання соціальних послуг для осіб з обмеженими мож...
Детальніше...

Виплати та гарантії, передбачені військовослужбовцям, військовозобов'язаним, резервістам та працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період

1. Збереження робочого місця та компенсація середнього заробітку, звільнення від штрафних санкцій за фінансо...
Детальніше...

Статус учасника бойових дій можуть отримати не лише військові, але й цивільні працівники, які забезпечували проведення АТО

Статус учасника бойових дій та відповідні пільги можуть отримати не лише військові, але й цивільні працівник...
Детальніше...

Ніхто з ветеранів війни та учасників бойових дій не залишиться без державної підтримки

  В Україні розпочинає роботу  Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної  о...
Детальніше...

Щодо проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ( за матеріалами НАН України)

Щодо проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період   Відділ науково-п...
Детальніше...

Про збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення АТО

Останні оновлення